Добірка влучних висловлювань видатного українського педагога Василя Олександровича Сухомлинського
- Знання без виховання – меч в руках божевільного.
- До хорошого уроку учитель готується все життя.
- Залізо іржавіє, не знаходячи собі застосування, стояча вода цвіте, а на холоді вкривається кригою, розум же людини, не знаходячи собі застосування, хиріє.
- Вільний час учителя — це корінь, який живить джерела педагогічної творчості.
- Хто намагається розібратися в хорошому й поганому на своїх уроках, у своїх стосунках з вихованцями, той вже досягнув половини успіху.
- Хоча б над тобою було сто вчителів – вони будуть безсилі, якщо ти не зможеш сам змусити себе до праці і сам вимагати її від себе.
- Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною.
- Головний зміст і мета сімейного життя — виховання дітей. Головна школа виховання дітей — це взаємини чоловіка і дружини, батька і матері.
- Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок.
- Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання.
- У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися.
- Щоб дитина була палко зацікавлена навчанням, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче, інтелектуальне життя.
- Школа- не комора знань, а світоч розуму. Усі діти не можуть мати однакові здібності. І найважливіше завдання школи — виховання здібностей.
- Головною потребою кожного школяра мають стати праця, самостійна думка, відкриття істини.
- Якщо люди говорять погане про твоїх дітей — вони говорять погане про тебе.
- Поважайте дитяче бажання бути хорошим, бережіть його як найтонший рух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрості батьківської влади в деспотичне самодурство.
- Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька.
- Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.
- Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
- Совість — це емоційний страж переконань.
Зарубіжна література
Скачати книгу
Аудіокнига
Переказ скорочено Ромео і Джульєтта (Вільям Шекспір)
Короткий переказ твору Ромео і Джульєтта (Вільям Шекспір)
Дія трагедії охоплює п'ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.
Перший акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючих сім'ям - Монтеккі і Капулетті. Неясно, що послужило причиною ворожнечі, очевидно лише, що вона давня і непримиренна, що втягує у вир пристрастей і молодих, і старих. До слугам швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і самі їх голови. На залитій липневим сонцем площі закипає справжній бій. Городянам, втомленим від ворожнечі, ледве вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони - князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті, і сердито видаляється.
На площі з'являється Ромео, син Монтеккі. Він вже знає про недавню страйку, але думки його зайняті іншим. Як і належить у його віці, він закоханий і страждає. Предмет його неподіленої пристрасті - якась неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволіо добродушно радить звернути увагу на інших дівчат і сміється над запереченнями одного.
У цей час Капулетті наносить візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знати, багатий, красивий, і про кращий нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають у цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Утрьох - Джульєтта, мати і годувальниця, виростила дівчинку, - вони жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.
На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору - у тому числі Бенволіо, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо - найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою. «Добра не чекаю. Невідоме щось, / Що заховано поки ще в темряві, / Але зародиться з нинішнього балу, / Передчасно вкоротить мені життя / Виною якихось дивних обставин. / Але той, хто направляє мій корабель, / Вже підняв вітрило ... »
У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості й челядь, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно сліпучої блискавки, їх вражає любов.
Світ для обох моментально перетворюється. Для Ромео з цього миті не існує минулих уподобань: «Любив я хоч раз до цих пір? / О ні, то були помилкові богині. / Я істинної краси не знав відтепер ... »Коли він вимовляє ці слова, його по голосу дізнається двоюрідний брат Джульєтти Тібальт, негайно хапаються за шпагу. Господарі просять його не піднімати шум на святі. Вони зауважують, що Ромео відомий благородством і немає біди, навіть якщо він побував на балу. Вражений Тібальт затаює образу.
Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він у костюмі ченця, і за капюшоном вона не бачить його обличчя. Коли дівчина вислизає із залу на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона - дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття - через ту ж годувальницю вона з'ясовує, що Ромео - син їх заклятого ворога! «Я втілення ненависної сили / Недоречно через незнання полюбила».
Бенволіо і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись одного. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Капулетті. Чуття наводить його до балкона Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вона вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відкликається. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі. «Мені не підвладне те, чим я володію. / Моя любов без дна, а доброта - як широчінь морська. / Чим я більше витрачаю, тим стаю безмежний і багатшим »- так говорить Джульєтта про вразив її почуття. «Свята ніч, свята ніч ... / Так непомірно щастя ...» - вторить їй Ромео. З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підпорядковуючись поглинула їхнього кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються в навчених вищим досвідом людей.
Їх повіреними стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниці Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.
Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися. Обмін їдкими колкостями перерваний приходом Ромео. «Відстаньте! От мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сутність почуттів моїх до тебе вся виразність у слові: ти мерзотник ». Однак гордец Ромео не хапається у відповідь за шпагу, він лише говорить Тібальта, що той помиляється. Адже після вінчання з Джульєттою він вважає Тібальта своїм родичем, майже братом! Але ніхто цього ще не знає. А Тібальт продовжує знущання, поки не втручається оскаженілий Меркуціо: «Боягузлива, зневажена покірність! / Я кров'ю повинен змити її ганьба! »Вони б'ються на шпагах. Ромео в жаху від того, що відбувається кидається між ними, і в цю хвилину Тібальт з-під його руки спритно завдає удар Меркуціо, а потім швидко ховається зі своїми спільниками. Меркуціо помирає на руках у Ромео. Останні слова, які він шепоче: «Чума візьми сімейства ваші обидва!»
Ромео приголомшений. Він втратив кращого друга. Мало того, він розуміє, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий їм, Ромео, коли захищав його честь ... «Завдяки тобі, Джульєтта, стаю я занадто м'який ...» - бурмоче Ромео в пориві каяття, гіркоти і люті. У цю мить на площі знову з'являється Тібальт. Оголивши шпагу, Ромео налітає на нього в «огненнооком гніві». Вони б'ються мовчки і несамовито. Через кілька секунд Тібальт падає мертвим. Бенволіо в страху велить Ромео терміново бігти. Він говорить, що смерть Тібальта на поєдинку буде розцінена як вбивство і Ромео загрожує страта. Ромео йде, пригнічений всім що відбувалося, а площу заповнюють обурені городяни. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на вигнання - у противному випадку його чекає смерть.
Джульєтта дізнається про страшну новини від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим не менш непохитна у виправданні Ромео. «Дружина ль засуджувати мене? / Бідний чоловік, де добре тобі почути слово, / Коли його не скаже і дружина на третьому часі шлюбу ... »
Ромео в цю мить похмуро вислуховує поради брата Лоренцо. Той переконує юнака втекти, підкорившись закону, поки йому не буде даровано прощення. Він обіцяє регулярно посилати Ромео листи. Ромео у відчай, вигнання для нього - та ж смерть. Він знемагає від туги за Джульєту. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він потай пробирається до її кімнати. Трелі жайворонка на світанку сповіщають закоханих, що їм пора розставатися. Вони ніяк не можуть відірватися один від одного, бліді, охоплений майбутньої розлукою і тривожними передчуттями. Нарешті Джульєтта сама вмовляє Ромео піти, боячись за його життя.
Ввійшла в спальню дочки леді Капулетті застає Джульєтту в сльозах і пояснює це горем через смерть Тібальта. Звістка, яке повідомляє мати, змушує Джульєтту похолонути: граф Паріс квапить з весіллям, і батько вже прийняв рішення про вінчання на наступний день. Дівчина молить батьків почекати, але ті непохитні. Або негайна весілля з Парісом - або «тобі тоді я більше не батько». Годувальниця після відходу батьків вмовляє Джульєтту не переживати: «Твій новий шлюб затьмарить своїми вигодами перший ...» «Амінь!» - Зауважує у відповідь Джульєтта. З цієї хвилини в годувальниці вона бачить вже не одного, а ворога. Залишається єдина людина, кому ще може вона довіряти, - брат Лоренцо. «І якщо не допоможе мені чернець, / Є засіб померти в моїх руках».
«Всьому кінець! Надії більше немає », - мляво говорить Джульєтта, коли залишається наодинці з ченцем. На відміну від годувальниці Лоренцо не втішає її - він розуміє безвихідне становище дівчини. Всім серцем співчуваючи їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба прикинутися покірною волі батька, готуватися до весілля, а ввечері прийняти чудодійний розчин. Після цього вона повинна зануритися в стан, що нагадує смерть, яка триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребе у фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде до моменту її пробудження, і вони зможуть зникнути до кращої пори ... «Ось вихід, якщо ти не оробеешь / Або не сплутаєш чого-небудь», - укладає чернець, не приховуючи небезпеки цього таємного плану . «Дай склянку мені! Не кажи про страх », - обриває його Джульєтта. Окрилена новою надією, вона йде з флаконом розчину.
У будинку Капулетті готуються до весілля. Батьки щасливі, що дочка більше не стоїть на своєму. Мамка й мати ніжно прощаються з нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним вчинком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дію буде іншим, ніж він обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше - залишиться жива, але втратить розум від страху? І все-таки, не вагаючись, вона випиває флакон до дна.
Вранці будинок оголошує несамовитий крик годувальниці: «Джульєтта померла! Вона померла! »Дім охоплює сум'яття і жах. Сумнівів бути не може - Джульєтта мертва. Вона лежить в ліжку у весільному вбранні, заклякла, без кровинки в обличчі. Паріс, як всі інші, пригнічений страшною звісткою. Музиканти, запрошені грати на весіллі, ще ніяково топчуться, очікуючи наказів, але нещасна родина вже занурюється в невтішний траур. Прийшовши Лоренцо вимовляє слова співчуття близьким і нагадує, що покійницю пора нести на кладовище.
... «Я бачив сон: до мене дружина з'явилася. / А я був мертвий і, мертвий, спостерігав. / І раптом від жарких губ її я ожив ... »- Ромео, який ховається в Мантуї, ще не підозрює, яким пророчим виявиться це бачення. Поки він нічого не відає про те, що трапилося у Вероні, а лише, спалюється нетерпінням, чекає вістей від монаха. Замість посильного з'являється слуга Ромео Балтазар. Юнак кидається до нього з розпитуваннями і - о горе! - Дізнається жахливу звістку про смерть Джульєтти. Він віддає команду запрягати коней і обіцяє: «Джульєтта, ми сьогодні будемо разом». У місцевого аптекаря він вимагає найстрашнішого і швидкого отрути й за п'ятдесят дукатів отримує порошок - «у будь-яку рідину всипте, / І будь у вас сили за двадцатерих, / Один ковток укладе вас миттєво».
У цей самий час брат Лоренцо переживає не менший жах. До нього повертається чернець, якого Лоренцо посилав до Мантуї з таємним листом. Виявляється, фатальна випадковість не дозволила виконати доручення: чернець був запертий в домі з нагоди чумного карантину, так як його товариш перед тим доглядав за хворими.
Остання сцена відбувається в гробниці родини Капулетті. Тут, поруч з Тібальт, щойно поклали в усипальниці мертву Джульєтту. Затримався біля труни нареченої Паріс закидає Джульєтту квітами. Почувши шурхіт, він ховається. З'являється Ромео зі слугою. Він віддає Балтазару лист до батька і відсилає його, а сам ломом відкриває склеп. У цей момент Паріс виступає з укриття. Він перегороджує Ромео шлях, загрожує йому арештом і стратою. Ромео просить його піти добром і «не спокушати божевільного». Паріс наполягає на арешті. Починається поєдинок. Паж Париса в страху кидається за допомогою. Паріс гине від шпаги Ромео і перед смертю просить внести його в склеп до Джульєтти. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти, Він вражений, що в труні вона виглядає як жива і так само прекрасна. Проклинаючи злі сили, що забрали це найдосконаліше із земних створінь, він цілує Джульєтту в останній раз і зі словами «П'ю за тебе, любов!» Випиває отруту.
Лоренцо спізнюється на якусь мить, але він вже не в силах оживити юнака. Він встигає якраз до пробудження Джульєтти. Побачивши ченця, вона негайно запитує, де її чоловік, і запевняє, що все чудово пам'ятає і відчуває себе бадьорою і здоровою. Лоренцо, боячись сказати їй страшну правду, квапить її покинути склеп. Джульєтта не чує його слів. Побачивши мертвого Ромео, вона думає лише про те, як швидше померти самій. Вона нарікає, що Ромео один випив всю отруту. Зате поруч з ним лежить кинджал. Пора. Тим більше що зовні вже чути голоси сторожів. І дівчина встромляє собі в груди кинджал.
Що увійшли в усипальницю знайшли мертвих Паріса і Ромео, а поряд з ними ще теплу Джульєтту. Що дав волю сльозам Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі та Капулетті, забувши про старі чварах, протягнули руки один одному, безутішно оплакуючи мертвих дітей. Вирішено було поставити на їх могилах по золотій статуї.
Але, як вірно помітив князь, все одно повість про Ромео і Джульєтту залишиться сумніше на світі ..
Дія трагедії охоплює п'ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.
Перший акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючих сім'ям - Монтеккі і Капулетті. Неясно, що послужило причиною ворожнечі, очевидно лише, що вона давня і непримиренна, що втягує у вир пристрастей і молодих, і старих. До слугам швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і самі їх голови. На залитій липневим сонцем площі закипає справжній бій. Городянам, втомленим від ворожнечі, ледве вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони - князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті, і сердито видаляється.
На площі з'являється Ромео, син Монтеккі. Він вже знає про недавню страйку, але думки його зайняті іншим. Як і належить у його віці, він закоханий і страждає. Предмет його неподіленої пристрасті - якась неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволіо добродушно радить звернути увагу на інших дівчат і сміється над запереченнями одного.
У цей час Капулетті наносить візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знати, багатий, красивий, і про кращий нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають у цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Утрьох - Джульєтта, мати і годувальниця, виростила дівчинку, - вони жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.
На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору - у тому числі Бенволіо, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо - найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою. «Добра не чекаю. Невідоме щось, / Що заховано поки ще в темряві, / Але зародиться з нинішнього балу, / Передчасно вкоротить мені життя / Виною якихось дивних обставин. / Але той, хто направляє мій корабель, / Вже підняв вітрило ... »
У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості й челядь, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно сліпучої блискавки, їх вражає любов.
Світ для обох моментально перетворюється. Для Ромео з цього миті не існує минулих уподобань: «Любив я хоч раз до цих пір? / О ні, то були помилкові богині. / Я істинної краси не знав відтепер ... »Коли він вимовляє ці слова, його по голосу дізнається двоюрідний брат Джульєтти Тібальт, негайно хапаються за шпагу. Господарі просять його не піднімати шум на святі. Вони зауважують, що Ромео відомий благородством і немає біди, навіть якщо він побував на балу. Вражений Тібальт затаює образу.
Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він у костюмі ченця, і за капюшоном вона не бачить його обличчя. Коли дівчина вислизає із залу на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона - дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття - через ту ж годувальницю вона з'ясовує, що Ромео - син їх заклятого ворога! «Я втілення ненависної сили / Недоречно через незнання полюбила».
Бенволіо і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись одного. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Капулетті. Чуття наводить його до балкона Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вона вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відкликається. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі. «Мені не підвладне те, чим я володію. / Моя любов без дна, а доброта - як широчінь морська. / Чим я більше витрачаю, тим стаю безмежний і багатшим »- так говорить Джульєтта про вразив її почуття. «Свята ніч, свята ніч ... / Так непомірно щастя ...» - вторить їй Ромео. З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підпорядковуючись поглинула їхнього кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються в навчених вищим досвідом людей.
Їх повіреними стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниці Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям.
Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися. Обмін їдкими колкостями перерваний приходом Ромео. «Відстаньте! От мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сутність почуттів моїх до тебе вся виразність у слові: ти мерзотник ». Однак гордец Ромео не хапається у відповідь за шпагу, він лише говорить Тібальта, що той помиляється. Адже після вінчання з Джульєттою він вважає Тібальта своїм родичем, майже братом! Але ніхто цього ще не знає. А Тібальт продовжує знущання, поки не втручається оскаженілий Меркуціо: «Боягузлива, зневажена покірність! / Я кров'ю повинен змити її ганьба! »Вони б'ються на шпагах. Ромео в жаху від того, що відбувається кидається між ними, і в цю хвилину Тібальт з-під його руки спритно завдає удар Меркуціо, а потім швидко ховається зі своїми спільниками. Меркуціо помирає на руках у Ромео. Останні слова, які він шепоче: «Чума візьми сімейства ваші обидва!»
Ромео приголомшений. Він втратив кращого друга. Мало того, він розуміє, що той загинув через нього, що Меркуціо був відданий їм, Ромео, коли захищав його честь ... «Завдяки тобі, Джульєтта, стаю я занадто м'який ...» - бурмоче Ромео в пориві каяття, гіркоти і люті. У цю мить на площі знову з'являється Тібальт. Оголивши шпагу, Ромео налітає на нього в «огненнооком гніві». Вони б'ються мовчки і несамовито. Через кілька секунд Тібальт падає мертвим. Бенволіо в страху велить Ромео терміново бігти. Він говорить, що смерть Тібальта на поєдинку буде розцінена як вбивство і Ромео загрожує страта. Ромео йде, пригнічений всім що відбувалося, а площу заповнюють обурені городяни. Після пояснень Бенволіо князь виносить вирок: відтепер Ромео засуджений на вигнання - у противному випадку його чекає смерть.
Джульєтта дізнається про страшну новини від годувальниці. Серце її стискається від смертної туги. Уболіваючи про загибель брата, вона тим не менш непохитна у виправданні Ромео. «Дружина ль засуджувати мене? / Бідний чоловік, де добре тобі почути слово, / Коли його не скаже і дружина на третьому часі шлюбу ... »
Ромео в цю мить похмуро вислуховує поради брата Лоренцо. Той переконує юнака втекти, підкорившись закону, поки йому не буде даровано прощення. Він обіцяє регулярно посилати Ромео листи. Ромео у відчай, вигнання для нього - та ж смерть. Він знемагає від туги за Джульєту. Лише кілька годин вдається провести їм разом, коли вночі він потай пробирається до її кімнати. Трелі жайворонка на світанку сповіщають закоханих, що їм пора розставатися. Вони ніяк не можуть відірватися один від одного, бліді, охоплений майбутньої розлукою і тривожними передчуттями. Нарешті Джульєтта сама вмовляє Ромео піти, боячись за його життя.
Ввійшла в спальню дочки леді Капулетті застає Джульєтту в сльозах і пояснює це горем через смерть Тібальта. Звістка, яке повідомляє мати, змушує Джульєтту похолонути: граф Паріс квапить з весіллям, і батько вже прийняв рішення про вінчання на наступний день. Дівчина молить батьків почекати, але ті непохитні. Або негайна весілля з Парісом - або «тобі тоді я більше не батько». Годувальниця після відходу батьків вмовляє Джульєтту не переживати: «Твій новий шлюб затьмарить своїми вигодами перший ...» «Амінь!» - Зауважує у відповідь Джульєтта. З цієї хвилини в годувальниці вона бачить вже не одного, а ворога. Залишається єдина людина, кому ще може вона довіряти, - брат Лоренцо. «І якщо не допоможе мені чернець, / Є засіб померти в моїх руках».
«Всьому кінець! Надії більше немає », - мляво говорить Джульєтта, коли залишається наодинці з ченцем. На відміну від годувальниці Лоренцо не втішає її - він розуміє безвихідне становище дівчини. Всім серцем співчуваючи їй і Ромео, він пропонує єдиний шлях до порятунку. Їй треба прикинутися покірною волі батька, готуватися до весілля, а ввечері прийняти чудодійний розчин. Після цього вона повинна зануритися в стан, що нагадує смерть, яка триватиме рівно сорок дві години. За цей термін Джульєтту погребе у фамільному склепі. Лоренцо ж дасть знати про все Ромео, той прибуде до моменту її пробудження, і вони зможуть зникнути до кращої пори ... «Ось вихід, якщо ти не оробеешь / Або не сплутаєш чого-небудь», - укладає чернець, не приховуючи небезпеки цього таємного плану . «Дай склянку мені! Не кажи про страх », - обриває його Джульєтта. Окрилена новою надією, вона йде з флаконом розчину.
У будинку Капулетті готуються до весілля. Батьки щасливі, що дочка більше не стоїть на своєму. Мамка й мати ніжно прощаються з нею перед сном. Джульєтта залишається одна. Перед вирішальним вчинком її охоплює страх. Що, якщо чернець обдурив її? Або еліксир не подіє? Або дію буде іншим, ніж він обіцяв? Що, якщо вона прокинеться завчасно? Або ще гірше - залишиться жива, але втратить розум від страху? І все-таки, не вагаючись, вона випиває флакон до дна.
Вранці будинок оголошує несамовитий крик годувальниці: «Джульєтта померла! Вона померла! »Дім охоплює сум'яття і жах. Сумнівів бути не може - Джульєтта мертва. Вона лежить в ліжку у весільному вбранні, заклякла, без кровинки в обличчі. Паріс, як всі інші, пригнічений страшною звісткою. Музиканти, запрошені грати на весіллі, ще ніяково топчуться, очікуючи наказів, але нещасна родина вже занурюється в невтішний траур. Прийшовши Лоренцо вимовляє слова співчуття близьким і нагадує, що покійницю пора нести на кладовище.
... «Я бачив сон: до мене дружина з'явилася. / А я був мертвий і, мертвий, спостерігав. / І раптом від жарких губ її я ожив ... »- Ромео, який ховається в Мантуї, ще не підозрює, яким пророчим виявиться це бачення. Поки він нічого не відає про те, що трапилося у Вероні, а лише, спалюється нетерпінням, чекає вістей від монаха. Замість посильного з'являється слуга Ромео Балтазар. Юнак кидається до нього з розпитуваннями і - о горе! - Дізнається жахливу звістку про смерть Джульєтти. Він віддає команду запрягати коней і обіцяє: «Джульєтта, ми сьогодні будемо разом». У місцевого аптекаря він вимагає найстрашнішого і швидкого отрути й за п'ятдесят дукатів отримує порошок - «у будь-яку рідину всипте, / І будь у вас сили за двадцатерих, / Один ковток укладе вас миттєво».
У цей самий час брат Лоренцо переживає не менший жах. До нього повертається чернець, якого Лоренцо посилав до Мантуї з таємним листом. Виявляється, фатальна випадковість не дозволила виконати доручення: чернець був запертий в домі з нагоди чумного карантину, так як його товариш перед тим доглядав за хворими.
Остання сцена відбувається в гробниці родини Капулетті. Тут, поруч з Тібальт, щойно поклали в усипальниці мертву Джульєтту. Затримався біля труни нареченої Паріс закидає Джульєтту квітами. Почувши шурхіт, він ховається. З'являється Ромео зі слугою. Він віддає Балтазару лист до батька і відсилає його, а сам ломом відкриває склеп. У цей момент Паріс виступає з укриття. Він перегороджує Ромео шлях, загрожує йому арештом і стратою. Ромео просить його піти добром і «не спокушати божевільного». Паріс наполягає на арешті. Починається поєдинок. Паж Париса в страху кидається за допомогою. Паріс гине від шпаги Ромео і перед смертю просить внести його в склеп до Джульєтти. Ромео нарешті залишається один перед труною Джульєтти, Він вражений, що в труні вона виглядає як жива і так само прекрасна. Проклинаючи злі сили, що забрали це найдосконаліше із земних створінь, він цілує Джульєтту в останній раз і зі словами «П'ю за тебе, любов!» Випиває отруту.
Лоренцо спізнюється на якусь мить, але він вже не в силах оживити юнака. Він встигає якраз до пробудження Джульєтти. Побачивши ченця, вона негайно запитує, де її чоловік, і запевняє, що все чудово пам'ятає і відчуває себе бадьорою і здоровою. Лоренцо, боячись сказати їй страшну правду, квапить її покинути склеп. Джульєтта не чує його слів. Побачивши мертвого Ромео, вона думає лише про те, як швидше померти самій. Вона нарікає, що Ромео один випив всю отруту. Зате поруч з ним лежить кинджал. Пора. Тим більше що зовні вже чути голоси сторожів. І дівчина встромляє собі в груди кинджал.
Що увійшли в усипальницю знайшли мертвих Паріса і Ромео, а поряд з ними ще теплу Джульєтту. Що дав волю сльозам Лоренцо повідав трагічну історію закоханих. Монтеккі та Капулетті, забувши про старі чварах, протягнули руки один одному, безутішно оплакуючи мертвих дітей. Вирішено було поставити на їх могилах по золотій статуї.
Але, як вірно помітив князь, все одно повість про Ромео і Джульєтту залишиться сумніше на світі ..
Немає коментарів:
Дописати коментар